На обличчях незмінна печаль, все тихіше суворі слова, 
 Бо війна не скінчилась, на жаль, ветерани - то пам'ять жива.

 
 Знову зорі спогадом покличуть і полине пісня у вікні, 
 То лелеки журяться курличуть спогадом жахливої війни

 
 Проводжала мати сина сонячної днини, 
 Вже війна давно минула, як лиха година

 
 В цей день цвітуть салюти і чути дзвін пісень, 
 Не дай нам Бог забути, який сьогодні день

 
 Загриміли в полі, мов громи гармати, 
 Стрільця молодого виряджала мати

 
 
   Ми бачили вас в шрамах з сивиною  
  І не злічить медалей, орденів

Мальовничий куточок землі не хотіла біда обминути, Незагоєний біль матерів ми ніколи не зможем забути

 
 
 Летять роки, а пам'ять не зітреться, 
 Щемить відлуння давньої грози, 
 9 травня приросло до серця, 
 Як вічне свято радості й сльози...